Штучні слова в українській мові: спадщина радянщини та московської пропаганди

Українська мова, як і будь-яка жива мова, постійно розвивається, збагачуючись новими словами та виразами. Проте, не всі «новотвори» однаково корисні.

Історія української мови у XX столітті була важкою через політику мовного утиску, яку проводили радянська та московська влада. Вони спеціально створювали та вводили в ужиток штучні слова, яких раніше не було в українській мові.

Ці слова, часто карикатурні та безглузді, мали на меті висміяти українську мову, зробити її непридатною для серйозного використання та викликати відчуття меншовартості.

В цій статті ми дослідимо феномен штучних слів в українській мові, проаналізуємо їхні мовні особливості та розкриємо їхню роль у системі.

Типові ознаки штучних слів в українській мові

Штучні слова, створені радянським режимом та московською пропагандою, мають ряд характерних ознак, які відрізняють їх від природних українських слів:

• Неорганічність: Штучні слова часто не відповідають морфологічним та фонетичним законам української мови. Вони можуть містити нетипові звукосполучення, суфікси, префікси, або мати незрозумілу структуру.
• Невиразність значення: Багато штучних слів мають нечітке або невизначене значення. Їхнє походження та зв'язок з іншими словами мови не завжди зрозумілі, що робить їх вживання незрозумілим та незручним.
• Ідеологічна забарвленість: Штучні слова часто несуть у собі певний ідеологічний заряд, відображаючи комуністичну доктрину або пропагандистські меседжі.
• Відсутність вживання в народній мові: Штучні слова не зустрічаються в фольклорі, літературних творах, розмовній мові українців. Їхнє вживання обмежується офіційними документами, пропагандистськими текстами та публіцистикою радянської доби.

Приклади штучних слів

З часів «совєтщини» до нас дійшли слова, створені для підкріплення радянського устрою, як-от «стахановець» чи «комсомолець». Ці слова виходили з-під пропагандистської машини та служили для формування нового суспільного порядку.

Нижче подано перелік таких слів, які використовувались для закріплення радянських ідеологічних концептів.

• «Стахановець» – передовий робітник, який перевиконує норми виробітку. Походить від прізвища шахтаря Олексія Стаханова.
• «Комсомолець» – член комуністичної спілки молоді. Скорочення від «Комуністичний союз молоді».
• «Колгосп» – колективне господарство, форма організації сільськогосподарського виробництва в СРСР. Скорочення від «колективне господарство».
• «Радгосп» – радянське господарство, державне сільськогосподарське підприємство в СРСР. Скорочення від «радянське господарство».
• «Партійність» – слідування ідеології та політиці комуністичної партії.
• «Ідейність» – відданість комуністичним ідеям.
• «Соцзмагання» – соціалістичне змагання, рух за підвищення продуктивності праці. Скорочення від «соціалістичні змагання».
• «Шкідник» – людина, яка нібито навмисно завдає шкоди радянській владі та суспільству.
• «Ворог народу» – людина, яка вважалася противником радянської влади.

Однак, згодом з'явились і новий вид «неологізмів», створених не просто для передання радянської термінології. Ці новотвори, часто карикатурні та безглузді, мали на меті висміяти українську мову, зробити її непридатною для серйозного використання. Такі терміни, як «пикогляд» чи «бачик», є прикладами мовного імперіалізму.

Їх розповсюджували в жартах, анекдотах та пропаганді, щоб створити враження, що українська мова не здатна виражати складні думки та ідеї. Використання цих слів відбувається часто без усвідомлення їхнього справжнього наміру.

Новою хвилею розповсюдження таких слів стали 2000-ні роки, згодом після приходу до влади владіміра путіна в росії та відновлення старих радянських кампаній впливу, тепер вже спрямованих на незалежну Україну.

Нижче наведено список таких «смішних» слів

Методи пропагандистського впливу через штучні слова

Штучні слова використовувалися як один з інструментів пропаганди радянського режиму та московської влади. Їхнє вживання мало на меті:

• Висміяти та принизити українську мову: Штучні слова, з їхніми карикатурними звукосполученнями та незрозумілою семантикою, мали створити враження, що українська мова не здатна до серйозного використання.
• Підкреслити «перевагу» російської мови: На тлі штучних та незрозумілих українських слів російська мова сприймалася як більш логічна, чітка та розвинена.
• Знищити українську національну ідентичність: Мова є одним із ключових елементів національної ідентичності. Нав'язування штучних слів та витіснення ними природних українських слів мало на меті розірвати зв'язок українців з їхньою мовною та культурною спадщиною.
• Залякати та деморалізувати українців: Штучні слова часто використовувалися в контексті репресій та політичного переслідування. Їхнє вживання мало на меті залякати українців, змусити їх відмовитися від власної мови та культури.

Наслідки вживання штучних слів для української мови

Вживання штучних слів протягом радянської доби мало негативний вплив на українську мову:

• Збіднення словникового запасу: Штучні слова витісняли природні українські слова, що призводило до збіднення словникового запасу та втрати мовної виразності.
• Засмічення мови: Штучні слова, з їхніми невластивими для української мови звукосполученнями та граматичними конструкціями, засмічували мову та робили її менш зрозумілою.
• Підрив мовного авторитету: Вживання штучних слів в офіційній сфері підривало авторитет української мови та робило її непривабливою для використання в освіті, науці та культурі.
• Роз'єднання мовців: Штучні слова, незрозумілі для широких верств населення, роз'єднували мовців та ускладнювали комунікацію.

Висновок

Штучні слова, створені радянським режимом та московською пропагандою, є шкідливим спадком, яке й досі негативно впливає на українську мову. Важливо докласти зусиль для очищення мови від цих слів та популяризації чистої, природної української мови.

Збереження та розвиток української мови – це не лише мовне, але й національне питання. Це ключ до збереження української ідентичності та культурної самобутності.