Від спортивних драм до футуристичних візій: «Нерозказане: Гоуп Соло проти футболу США», «Аполлон-13: Виживання», «Що далі? Майбутнє з Біллом Ґейтсом», «Сутінки богів», «Огидні».
Від військових трибуналів до цивільних судів: дослідження моральних дилем та справедливості у «12 розгніваних чоловіків», «Вбити пересмішника», «Нюрнберзькому процесі» та «Анатомії вбивства».
Раїса Троянкер — українська поетеса, яка жила і творила в добу "Червоного ренесансу". Цей період в історії української культури був одночасно часом культурного відродження та одночасно масовим знищенням української інтелігенції.
✍️
"Червоний ренесанс", або "Розстріляне Відродження" – це період інтенсивного розвитку української культури у 1920-30-х роках, коли з'явилося багато талановитих митців, письменників і поетів. Цей культурний підйом був перерваний сталінськими репресіями, внаслідок яких тисячі творців були знищені, їхні твори заборонені, а імена стерті з історії.
Раїса Троянкер стала символом цього часу, коли мистецтво і революція йшли поруч, а її життя і творчість відображали дух сміливості та експериментів.
"Рая була і своєрідним феноменом поміж жінок" – писав Ю. Смолич
Її еротична лірика викликала сенсацію, відкриваючи світ інтимних бажань та емоцій, що вважалися непристойними та забороненими, але водночас неймовірно привабливим. Її поезію критикували та відмовлялися друкувати, вважаючи її надмірно еротичною чи навіть порнографічною. Але зараз мені дійсно складно віднайти у її віршах саме "порнографію", як я не намагалася 😊.
Про неї кажуть: "Еротизм і секс привели Раїсу Троянкер до української поезії, а вона, своєю чергою, запровадила елемент еротизму в ній."
Вона не боялася бути собою, жити так, як вважала за потрібне, і відображати це у своїй творчості.
"Найкращим віршем Раї був поетичний нюанс, що відтворював почуття втрати дівчиною невинності. В журналі, який я редагував, я не друкував віршів Раї – це була порнографія. Але збіркам її віршів назви придумував я.
І Рая носила фіалкову сукню, де треба і де не треба вживала у своїх віршах слово “фіалковий” і свої листи до мене закінчувала: "з фіолетовим привітом! Рай-я" – писав Ю. Смолич
Її життя сповнене пригод, любовних історій та сміливих рішень. Кожен епізод її біографії – від втечі з дому до роботи в газеті "Полярна правда" та медалі "За оборону Совєтського Заполяр'я" у роки Другої світової – змушує не раз порефлексувати над її життям та історією.
Ця стаття присвячена творчості Раїси Троянкер – поетеси, яка своїм життям і творчістю кинула виклик суспільним нормам і стала уособленням сміливості в українській літературі.
Дитинство та Юність
Раїса Троянкер народилася 30 жовтня 1909 року в Умані, що тоді належала до Київської губернії, у сім'ї шамаша (служителя) уманської синагоги.
Її дитинство пройшло в атмосфері традиційної єврейської родини. Вона була однією з останніх представниць покоління, яке ще застало самобутню й консервативну культуру «штетлів» – єврейських громад середньоєвропейських містечок. Раїса закінчила семирічну школу, а згодом вступила до Харківського інституту народної освіти.
Приборкувачка Тигрів
У 15 років (за іншими даними, у 13 або 14 років) Раїса вперше закохалася в італійця Леоніда Джордані, приборкувача тигрів, який виступав у мандрівному цирку.
Вона втекла з дому і приєдналася до цирку, де виступала разом з ним у смертельному номері, щовечора кладучи голову в пащу тигрові.
Одного разу тигр її вкусив, залишивши шрам на нозі, який вона охоче демонструвала пізніше на літературних читаннях, розповідаючи про цей епізод своєї біографії.
Літературний Дебют
1925 року, після кількох років мандрів з цирком, 17-річна Раїса Троянкер розірвала стосунки з Джордані, покинула циркове життя і повернулася до Умані.
Вона приєдналася до місцевої філії спілки селянських письменників "Плуг" і почала писати вірші. Її перша публікація з'явилася 21 червня 1925 року в уманській газеті "Робітничо-селянська правда" – це був вірш "У великому Китаї".
Але справжній злет її творчості стався після переїзду до Харкова, де вона стала однією з засновниць авангардистської групи "Авангард". Її еротична лірика, сповнена пристрасті та зухвалості, шокувала публіку і критиків.
Харківський Період
Того ж 1925 року Раїса Троянкер вийшла заміж за журналіста і письменника Онопрія Тургана. Невдовзі після одруження вони переїхали до Харкова, де Раїса навчалася в Інституті народної освіти.
У Харкові Раїса Троянкер стала одною з фундаторів літературної групи «Авангард». Її вірші цього періоду вирізнялися оригінальністю та еротизмом. Сучасники називали Раїсу "українською Сафо" за відвертість у зображенні інтимних почуттів та тілесності.
У Харкові вийшли друком дві поетичні збірки Троянкер – "Повінь" (1928) та "Горизонт" (1930). Її вірші цього періоду вирізнялися оригінальністю та еротизмом, що викликало як захоплення, так і скандали.
Саме в харківський період припадає короткий роман Троянкер з відомим поетом Володимиром Сосюрою.
Троянкер була мало не єдиною жінкою в чоловічому колі авангардистів. Її бурхливе особисте життя та любовні пригоди ставали предметом пліток і обговорень у літературних колах.
Особисте Життя і Творчість
У 1930 році Раїса Троянкер офіційно розлучилася з Онопрієм Турганом. Цього ж року з'явилася друга книжка поетеси "Горизонт", присвячена російському письменнику ілльї садоф'єву, в якого на той час вона вже була закохана і жила з ним.
Відвідавши наприкінці 1920-х років Харків, садоф'єв закохався у Раю, згодом він залишив родину і дітей, приїхав у Харків і одружився з Раєю. Він був на 20 років старший за неї.
Раїса Троянкер мала численні романи з відомими літераторами, зокрема з Володимиром Сосюрою, Валер'яном Поліщуком, Іллею Садоф'євим та іншими.
Переїзд до Ленінграда
Проживши рік у Харкові, подружжя переїхало в Ленінград, де садоф'єв мав розкішні апартаменти.
Онопрій Турган доньку матері не віддав: "Для батька це був жахливий удар, - згадує Олена Турган. - Він не міг змиритися з такою втратою. I тому не віддавав мене. Сподівався, що мати повернеться. Та все було марно. Без мене вона теж не могла жити. І ось вона знову з садоф'євим з'явилася в Харкові. В ногах валялась у Тургана і вимолила мене".
Вони переїхали до Ленінграда, що поставило крапку в діяльності Раїси як української поетеси. Виїзд з України врятував її від сталінських репресій, чого не вдалося Онопрію Тургану, але знищив українську поетесу. Онопрія Тургана було розстріляно на околиці Черкас уночі 15 січня 1938 року. Йому було 38 років.
Мурманський Період
У 1935 році Раїса Троянкер розлучилася з Іллею Садоф'євим і переїхала до Мурманська, де й прожила останні десять років свого життя.
У Мурманську Раїса Троянкер влаштувалася в редакції газети "Полярна правда", з якою пов'язала всю подальшу долю, вона писала статті, фейлетони, нариси, замітки, театральні рецензії, сатиричні замальовки.
У 1935-ому "Полярна правда" надрукувала першу її публікацію, а вже за десять років тут був уміщений некролог про її передчасну смерть після тяжкої, тривалої хвороби.
Останні Роки
У 1942 році з'явилася її остання – вже російська збірка поезій "Суровая лирика". Любовні взаємини Раїси Троянкер з чоловіками тривали і в антуражі північного сяйва.
Кажуть, що вона ще раз вийшла заміж за актора Мурманського театру Євгена Григор'єва. Одним з тих, хто обожнював поетесу, був мурманський журналіст і поет Костянтин Бєлкін. Олена Турган пише, що останнє і найсильніше кохання її матері було до Олександра Склезнєва, кореспондента "Известий" на Північному фронті.
