Від спортивних драм до футуристичних візій: «Нерозказане: Гоуп Соло проти футболу США», «Аполлон-13: Виживання», «Що далі? Майбутнє з Біллом Ґейтсом», «Сутінки богів», «Огидні».
Від військових трибуналів до цивільних судів: дослідження моральних дилем та справедливості у «12 розгніваних чоловіків», «Вбити пересмішника», «Нюрнберзькому процесі» та «Анатомії вбивства».
Мистецтво завжди було важливою складовою культури та історії кожної нації. Один із таких митців – Михайло Бойчук. Його життя та творчість були пов’язані з Україною та її культурою, а його талант і прагнення до відродження національних традицій залишили незабутній слід в історії українського мистецтва.
Михайло Бойчук був видатним українським художником і педагогом, реставратором та засновник самобутньої школи українського мистецтва "бойчукізм".
Він був одним із засновників і активних учасників групи митців, які прагнули відродити українську національну культуру та мистецтво під час тоталітарного режиму Сталіна. Бойчук відстоював ідею національного художнього самовизначення, пропагував український стиль та традиції в мистецтві.
"Бойчукізм" - це самобутній напрямок українського мистецтва, який поєднує в собі традиції візантійського іконопису, народного мистецтва та модерну. Для "бойчукізму" характерні яскраві, насичені кольори, узагальнені форми, динамічні композиції.
Він народився 30 жовтня 1882 року в селі Романівка на Тернопільщині. З дитинства захоплювався малюванням, а з 1906 року навчався у Віденській академії образотворчих мистецтв, Мюнхенській академії мистецтв та Академії мистецтв ім. Яна Матейко у Кракові.
Малювати почав рано. Шкільний вчитель подав до газет оголошення про те, що молодий хлопець потребує кваліфікованого вчителя-живописця. На це оголошення відгукнувся відомий на той час український художник. Він забрав 16-річного Михайла до Львова, де влаштував на навчання до своєї студії. Згодом Бойчук отримав фінансову підтримку, яка дала змогу отримати освіту у Віденській і Краківській академіях мистецтв.
Краківська Академія мистецтв 1899 - 1904 / Віденська академії образотворчих мистецтв 1899 / Мюнхенські студії 1904 - 1905 - Фото - uaview.ui.org.ua
У 1913 році Бойчук повернувся до Львова, де заснував власну майстерню. У 1917 році він очолив студію монументального живопису при Українській академії мистецтв у Києві. Бойчук поєднував традиційні техніки з сучасними на той час інноваціями, що дозволяло створювати дивовижні та виразні твори.
У 1920-х роках Бойчук і його учні створили низку монументальних творів, які стали знаковими для українського мистецтва. Серед них - розписи в Національному музеї у Львові, Музеї українського мистецтва в Києві, Будинку народної освіти в Києві та інших будівлях.
Бойчук був одним із засновників Української академії мистецтв у Києві, яка була створена в 1917 році. Він також був одним із лідерів українського авангарду.
У 1930-х роках Бойчук і його школа стали жертвами сталінського терору. У 1937 році Бойчук був заарештований і засуджений до страти. Він був розстріляний 13 липня 1937 року. Його розстріляли разом з учнями за творення українського мистецтва.
Після його розстрілу всі роботи знищували, розписи стін покривали штукатуркою. До нашого часу збереглися переважно копії, ескізи, підготовчі начерки.
Творчість Михайла Бойчука мала величезний вплив на розвиток українського мистецтва. Його роботи є одними з найвищих досягнень українського живопису XX століття.
Михайло Бойчук – видатний український художник, чия творчість принесла йому світову славу та стала визнаною як одна з найбільш значущих у розвитку українського мистецтва.
Його внесок у формування та розвиток школи Бойчукістів та українського монументального мистецтва залишається надзвичайно важливим для сучасної української культури та має бути збереженою та популяризовано для майбутніх поколінь.
