19 грудня: які сьогодні свята та памʼятні дати
Яке сьогодні свято в Україні та у світі. 19 грудня свято відзначають у різних країнах - де і що зустрічають сьогодні. День адвокатури
Від відмови Warner Bros. до тріумфу Fox: історія про те, як дитяча комедія змінила обличчя Голлівуду 90-х.
У листопаді 1990 року на екрани вийшла сімейна комедія «Сам удома» (Один вдома). З часом цей фільм не лише зібрав $476,7 мільйона при бюджеті в $18 мільйонів, а й став другим за касовими зборами в тому році.
Ідея для фільму «Сам удома» виникла з реального досвіду сценариста Джона Г'юза. Під час підготовки до сімейної відпустки в Європу він жартома додав своїх дітей до списку речей, які не можна забути. Саме тоді у нього зявилася думка: що сталося б, якщо дійсно випадково забути одного з дітей вдома?
Г'юз написав перший варіант сценарію за дев’ять днів. Режисером став Кріс Коламбус, який раніше відмовився від роботи над іншим різдвяним проєктом.
Спочатку фінансуванням фільму займалася Warner Bros., яка погодилася на бюджет у 10 мільйонів доларів. Проте витрати почали зростати, і студія занепокоїлася. Щоб перестрахуватися, Г'юз таємно зустрівся з представниками 20th Century Fox, щоб забезпечити альтернативний варіант.
Коли Warner Bros. відмовилася від проєкту через перевищення бюджету, Fox взялася за його реалізацію. Зйомки продовжилися, і кінцевий бюджет склав 18 мільйонів доларів – майже вдвічі більше, ніж планувалося спочатку.
1. Реальний будинок Маккалістерів
Будинок Маккаллістерів – це реальний будинок який знаходячись за адресою 671 Лінкольн Авеню у Віннетці, штат Іллінойс.
Власники будинку продовжували жити там під час зйомок, протягом п'яти місяців. У 2012 році Джон і Синтія Абендшайни, які володіли цим будинком під час зйомок фільму, продали його за $1,585 мільйона.
2. Басейн школи став підвалом будинку Маккалістерів
Сцени в підвалі будинку Маккалістерів знімали не в справжньому будинку, а в басейні середньої школи New Trier High School у передмісті Чикаго.
3. Реальний тарантул на обличчі Марва
Сцена, де тарантул повзає по обличчю Марва (Деніел Стерн), була знята з використанням справжнього павука. Щоб зробити сцену максимально реалістичною, Стерн погодився на те, щоб отруйний тарантул повзав по його обличчю. Для безпеки актор кричав у сцені без звуку, а звук додали пізніше під час монтажу.
4. Як підпалили голову Гаррі
Сцена, де пастка Кевіна підпалює голову Гаррі (Джо Пеші), виглядала дуже реалістично завдяки старому трюку ілюзіоністів. Вогонь фактично горів на манекені з чорною фарбою, а камера була спрямована через скло під кутом 45 градусів. Це створило ілюзію, що голова актора справді горить.
5. 30-річний дублер для Кевіна
Деякі небезпечні трюки у фільмі виконували не Маколей Калкін, а його дублер Ларрі Ніколас – 30-річний каскадер, який був приблизно такого ж зросту, як 9-річний хлопчик. Наприклад, сцени зі спуском на санках або канатною дорогою виконувались саме ним.
6. Джон Кенді працював лише один день
Джон Кенді, який зіграв музиканта Гаса Полінскі, відзняв усі свої сцени за один день. Це була 23-годинна сесія зйомок, під час якої більшість його реплік були імпровізованими. Наприклад, історія про те, як він залишився в похоронному бюро з тілом померлого – це повністю вигадка актора на місці.
7. Джо Пеші лякав Маколея Калкіна
Щоб зробити страх Кевіна перед Гаррі більш переконливим, Джо Пеші навмисно уникав спілкування з Маколеєм Калкіним поза кадром. Це допомогло створити справжню напруженість між персонажами.
8. Джо Пеші випадково вкусив Калкіна під час репетиції
Під час сцени, де Гаррі погрожує Кевіну відкусити пальці, Джо Пеші випадково справді вкусив, за словами Калкіна, за палець так сильно, що залишив шрам.
9. "Angels with Filthy Souls" – вигаданий фільм
Чорно-білий гангстерський фільм, який Кевін використовує для залякування грабіжників, був створений спеціально для «Сам удома» і не існує в реальності.
10. Фото «подруги» Базза
Щоб уникнути образ дівчинки в ролі «смішної подруги», продюсери використали фото хлопчика в жіночому гримі – це був син арт-директора фільму.
11. Український «Щедрик»
У сцені фільму, де Кевін заходить до церкви звучить «Carol of the Bells» («Колядка дзвонів») – англомовна версія української щедрівки «Щедрик». Ця мелодія стала однією з найвідоміших різдвяних пісень у США та Канаді.